Голова Верховного Суду — не «шеф усіх суддів України» і не людина, яка особисто переписує вироки. Це адміністративна посада всередині найвищого суду в системі судоустрою. Її займає суддя, якого обирають колеги, а не Президент і не парламент.
Станом на вересень 2026 року посаду обіймає Станіслав Іванович Кравченко. Його обрали 26 травня 2023 року після дострокового усунення попередника. Строк — чотири роки, із правом ще одного терміну поспіль.
Нижче — як саме працює ця посада, чим вона відрізняється від голови Конституційного Суду, що змінила справа Всеволода Князєва і що з цього випливає, якщо ваша справа дійшла до касації.
Хто зараз очолює Верховний Суд і що означає ця посада
Станіслав Кравченко народився 5 березня 1967 року в селі Одинці на Чернігівщині. Юридичну освіту здобув у Харкові, у нинішньому Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого. Працював у Козелецькому районному суді, згодом — суддею Апеляційного суду міста Києва, суддею і заступником голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. З 2017 року — суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який очолював із грудня 2017-го і повторно з листопада 2021-го. Кандидат юридичних наук.
26 травня 2023 року Пленум Верховного Суду обрав його головою: 108 голосів зі 148 присутніх суддів. Інші кандидати не набрали навіть двадцяти. За законом він автоматично увійшов до Вищої ради правосуддя.
Верховний Суд — найвищий суд у системі судоустрою України. Він забезпечує сталість і єдність судової практики, розглядає справи переважно як касаційна інстанція, а в окремих випадках — як суд першої чи апеляційної інстанції. Максимальна кількість суддів — 200. Штатний розпис передбачає 196 посад. На початок вересня 2026 року працювало 145 суддів, 51 посада була вакантною. Суд розміщений у Києві, у Кловському палаці на вулиці Пилипа Орлика, 8.
У складі суду діють чотири касаційні суди — цивільний, кримінальний, господарський і адміністративний — а також Велика Палата і Пленум. Голова входить до Великої Палати за посадою. Водночас суддя, обраний до Великої Палати, і сам голова не розглядають справи у «своєму» касаційному суді, з якого їх делегували.
Важливий нюанс, який часто гублять у новинах: голова очолює саме Верховний Суд як установу. Він не керує місцевими чи апеляційними судами, не призначає суддів і не скасовує рішення «волевим» розпорядженням.
Як обирають голову: процедура, строк, недовіра
Правила закріплені в статтях 39–41 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Голову обирає і звільняє Пленум — зібрання всіх суддів Верховного Суду. Голосування таємне. Для обрання потрібна більшість голосів від загального складу Пленуму, а не лише від тих, хто прийшов у зал.
Кандидатом може бути лише чинний суддя Верховного Суду. Строк повноважень — чотири роки. Одну й ту саму особу можна обрати не більше ніж на два строки поспіль. Одночасно обіймати іншу адміністративну посаду голова не може: наприклад, залишатися головою касаційного суду.
Пленум із питання обрання скликають не пізніше місяця після припинення повноважень попередника. Процедуру деталізує Регламент Пленуму. Змінювати цей регламент менше ніж за шість місяців до кінця строку чинного голови заборонено — щоб не підганяти правила під конкретну особу.
Повноваження припиняються не лише зі спливом чотирьох років. Вони закінчуються також, якщо суддю звільняють із посади судді Верховного Суду. Є й окремий механізм дострокового усунення: висловлення недовіри. Питання виносить на Пленум не менш як третина його складу. Рішення знову ухвалюють таємним голосуванням більшістю від загального складу. Саме так 16 травня 2023 року усунули Всеволода Князєва — наступного дня після затримання НАБУ і САП.
Якщо голови немає на місці, адміністративні повноваження переходять до заступника. Немає і заступника — до судді з найбільшим стажем роботи саме в Верховному Суді. Після усунення Князєва кілька днів обов’язки виконував Дмитро Луспеник, доки Пленум не обрав нового голову.
Що голова реально може і чого не може
Закон дає голові чіткий, порівняно вузький набір адміністративних функцій. Він представляє Верховний Суд у відносинах з органами влади, місцевим самоврядуванням, громадянами, бізнесом, іноземними судами й міжнародними організаціями. Визначає адміністративні повноваження заступника. Скликає Пленум, вносить подання про обрання секретаря Пленуму, формує порядок денний і головує на засіданнях.
Голова контролює ефективність апарату суду, погоджує призначення керівника апарату та його першого заступника, може ініціювати заохочення або дисциплінарне стягнення щодо них. Інформує Пленум про діяльність суду. З адміністративних питань видає накази і розпорядження.
Окремий блок — воєнний стан. Голова Верховного Суду може змінювати територіальну підсудність справ, якщо в певному суді правосуддя фактично неможливе через бойові дії, надзвичайну ситуацію чи інші особливі обставини. Це не «перехоплення» справи на себе, а організаційне рішення: який суд розглядатиме категорію спорів замість того, що не працює.
Через членство у Вищій раді правосуддя голова бере участь у кадрових і дисциплінарних рішеннях щодо суддів усієї системи. Але він один із 21 члена Ради. Його голос не переважує решту автоматично, а повноваження у ВРП він здійснює не на постійній «звільненій» основі, на відміну від інших членів.
Чого голова не робить — і це варто запам’ятати дослівно.
- Не скасовує і не змінює судові рішення «з кабінету». Скасування касаційного рішення — компетенція колегії, палати або Великої Палати за процесуальним кодексом.
- Не призначає і не звільняє суддів. Це Вища рада правосуддя і Президент у межах конституційної процедури.
- Не дає вказівок місцевим і апеляційним судам, як вирішити конкретну справу.
- Не є керівником Конституційного Суду і не тлумачить Конституцію замість нього.
- Не представляє «всю судову владу» як окрему гілку в політичному сенсі. Представляє лише Верховний Суд.
У реальних кейсах плутанина починається саме тут. Людина програє касацію і пише «скаргу голові», очікуючи, що той «розбереться з суддями». Адміністративна скарга не замінює касаційне провадження і не відкриває нову інстанцію.
Голова Верховного Суду і голова Конституційного Суду: різні ролі
Запит «голова верховного суду» часто змішують із головою Конституційного Суду. Це різні органи з різною логікою влади.
| Параметр | Голова Верховного Суду | Голова Конституційного Суду |
|---|---|---|
| Що очолює | Найвищий суд системи судоустрою | Орган конституційної юрисдикції |
| Хто обирає | Пленум Верховного Суду | Спеціальне пленарне засідання КСУ |
| Строк | 4 роки, не більше двох поспіль | 3 роки, лише один строк |
| Кого можна обрати | Суддю Верховного Суду | Суддю Конституційного Суду |
| Головна функція суду | Касація, єдність практики | Конституційність актів, тлумачення Конституції |
| Членство в інших органах | За посадою — у Вищій раді правосуддя | Не входить до ВРП за посадою |
Джерело: Закон «Про судоустрій і статус суддів», Закон «Про Конституційний Суд України».
Верховний Суд може звертатися до Конституційного Суду щодо конституційності законів і офіційного тлумачення Конституції. Але голова ВС не «командує» КСУ і не затверджує його рішення. Якщо спір про те, чи закон відповідає Конституції, — це інша адреса.
Від реформи 2017-го до справи Князєва
Сучасна посада з’явилася разом із «новим» Верховним Судом. Після реформи 2016 року старий Верховний Суд України пішов у процедуру ліквідації, а з грудня 2017-го запрацював суд із касаційними судами всередині однієї установи. Першою головою стала Валентина Данішевська (30 листопада 2017 — 30 листопада 2021). Далі — Всеволод Князєв, обраний Пленумом 22 жовтня 2021 року зі вступом на посаду з 1 грудня 2021-го.
| Голова | Період | Як завершився строк |
|---|---|---|
| Валентина Данішевська | 2017–2021 | Закінчення чотирирічного строку |
| Всеволод Князєв | грудень 2021 — 16 травня 2023 | Недовіра Пленуму після затримання |
| Дмитро Луспеник (в. о.) | 16–26 травня 2023 | Обрання нового голови |
| Станіслав Кравченко | з 26 травня 2023 | Чинний строк до травня 2027 |
Джерело: постанови Пленуму Верховного Суду, офіційні повідомлення суду.
15 травня 2023 року НАБУ і САП затримали Князєва під час одержання неправомірної вигоди. За версією слідства, ішлося про вплив на рішення Великої Палати в інтересах власника групи «Фінанси та кредит». Загальний розмір схеми оцінювали в 2,7 млн доларів. 16 травня Пленум висловив недовіру. Вища рада правосуддя дала згоду на тримання під вартою.
Справа тягнулася три роки. 8 червня 2026 року Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості. Князєва визнали винним за частиною 4 статті 368 Кримінального кодексу. Призначено п’ять років позбавлення волі, три роки заборони обіймати посади в судових і правоохоронних органах, конфіскацію квартири, будинку та коштів. Окремо він зобов’язався спрямувати понад 1,1 млн доларів на допомогу ЗСУ через фонд «Повернись живим». Санкція статті передбачає від восьми до дванадцяти років; п’ять років стали наслідком угоди і співпраці зі слідством, яка дозволила розширити коло підозрюваних, зокрема серед суддів Верховного Суду.
Для посади голови цей епізод важливий не як «чорна хроніка», а як стрес-тест інституції. Закон спрацював швидко: недовіра, передача обов’язків, нові вибори за місяць. Водночас виявилося, що адміністративний статус голови і місце у Великій Палаті створюють зону ризику, якщо незалежність колегії поступається особистій домовленості.
Обрання Кравченка критики судової реформи сприйняли насторожено: багаторічна кар’єра у системі, робота у Вищому спеціалізованому суді, претензії Громадської ради доброчесності ще під час конкурсу 2017 року. Сам Кравченко публічно відкидав закиди про політичні призначення і наголошував, що адміністративні посади отримував від колективів суддів, а не «згори».
Поширені помилки про голову найвищого суду
«Його призначає Президент». Ні. Президента немає в процедурі обрання голови. Президент призначає суддів Верховного Суду за поданням Вищої ради правосуддя, але голову з уже призначених суддів обирає Пленум.
«Голова — головний суддя України». Формулювання зручне для заголовка і хибне по суті. У системі є ще Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів, Державна судова адміністрація, голови касаційних, апеляційних і місцевих судів. Кожен має свою ділянку.
«Можна написати голові, і він перегляне справу». Лист до голови може стосуватися організації роботи апарату, доступу до правосуддя, умов у приміщенні суду. Перегляд судового рішення — лише процесуальними інструментами: касаційна скарга, заява про перегляд за виключними обставинами, звернення до Великої Палати в передбачених законом випадках.
«Голова і Верховний Суд України — одне й те саме, що до 2017 року». Назви схожі, конструкція інша. «Старий» ВСУ ліквідовують окремою процедурою. Чинний Верховний Суд — нова установа з іншою внутрішньою будовою.
«Недовіра — те саме, що звільнення з посади судді». Недовіра знімає лише адміністративну посаду голови. Статус судді припиняється за іншими підставами: дисциплінарне провадження, вирок, відставка, досягнення граничного віку.
Що з цього випливає для громадянина
Якщо справа вже в Верховному Суді, для сторін важливі не прізвище голови, а розподіл між касаційними судами, палата, склад колегії та практика Великої Палати. Єдність практики — головна публічна функція суду. Рішення Великої Палати орієнтують усі нижчі інстанції сильніше, ніж будь-яка публічна заява голови.
Практичний маршрут такий. Цивільний, господарський, адміністративний чи кримінальний спір іде своїм касаційним судом. Розбіжність між палатами або відступ від попередньої позиції може винести питання до Великої Палати. Голова як адміністратор на цей маршрут впливає опосередковано: через організацію Пленуму, узагальнення практики, представництво суду. Не через «резолюцію на скарзі».
Окремий суміжний аспект, який цікавить після основного запиту, — дисципліна суддів. Скарга на поведінку судді (затягування, неетична поведінка, істотне порушення норм процесу) подається до Вищої ради правосуддя, а не «на ім’я голови Верховного Суду як начальника». Голова як член ВРП може брати участь у розгляді, але адресат скарги — Рада.
Другий суміжний блок — підсудність під час війни. Якщо ваш районний чи апеляційний суд не працює через бойові дії, саме рішення голови Верховного Суду про зміну територіальної підсудності визначає, куди фізично поїде справа. Це одне з небагатьох рішень голови, яке громадянин відчуває безпосередньо: інший суд, інші строки логістики, інший доступ до зали.
Коли система дає збій і куди звертатися
Сценарій перший: касаційну скаргу не відкрили або справу розглядають надмірно довго. Тут працюють процесуальні інструменти відповідного кодексу і, за потреби, заява про прискорення. Паралельно можна фіксувати бездіяльність через звернення до керівника апарату. Голова контролює ефективність апарату, але не замінює канцелярію в ручному режимі.
Сценарій другий: є підозра, що на суддю тиснуть або що рішення «куплене». Це вже площина кримінального провадження і дисципліни. Звернення — до НАБУ / САП (якщо суб’єкт підслідний їм), Державного бюро розслідувань або Вищої ради правосуддя. Справа Князєва показала: навіть найвища адміністративна посада в суді не виводить особу з-під антикорупційної юрисдикції.
Сценарій третій: потрібна не касація, а перевірка закону на відповідність Конституції. Тоді адресат — Конституційний Суд, а не голова Верховного Суду. Верховний Суд може бути суб’єктом звернення до КСУ, громадянин у більшості випадків — ні, якщо немає конституційної скарги після використання всіх національних засобів захисту.
Сценарій четвертий: вибори голови і довіра до суду. Громадянин не голосує на Пленумі. Вплив опосередкований: через публічний контроль конкурсів до Верховного Суду, роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів, склад Вищої ради правосуддя, який формують з’їзд суддів, парламент, Президент, адвокати, прокурори й правнича освіта.
Чек-лист перед тим, як «писати голові»:
- Чи вичерпано процесуальний шлях у вашому кодексі?
- Чи це скарга на рішення, чи на організацію роботи апарату?
- Чи не є належним адресатом Вища рада правосуддя?
- Чи не йдеться насправді про Конституційний Суд?
- Чи зафіксовано дати, номери проваджень і склади колегій — без цього будь-яке звернення порожнє?
Ключові інсайти. Голова Верховного Суду — обраний суддями адміністратор найвищого суду, член Вищої ради правосуддя і учасник Великої Палати, а не верховний арбітр над усією країною. Чинний голова Станіслав Кравченко перебуває на посаді з 26 травня 2023 року; строк спливає в травні 2027-го, після чого можливе лише одне повторне обрання поспіль. Справа Князєва і вирок 2026 року показали і межу посади, і те, що недовіра Пленуму здатна спрацювати за добу. Для людини в процесі важливі касаційний маршрут і практика Великої Палати, а не прізвище на табличці біля кабінету.
