За один день громаді може знадобитися відновити світло після атаки, знайти житло для переселенців, утримати школи й лікарні, підтримати ветеранів і вирішити, які інвестиції дадуть роботу на десятиліття. Юрій Третяк і Юрій Кобаль у вересні 2026 року пишуть, що ці завдання часто розкладають по різних порядках денних, хоча в житті людей вони вже є однією реальністю.
Безпекові інституції зосереджуються на війні, органи відновлення — на інфраструктурі, економічні відомства — на зростанні, соціальні — на ВПО, ветеранах і вразливих групах. Європейську інтеграцію часто додають як окремий адміністративний процес. Сім’я, підприємство чи ветеран оцінюють безпеку, житло, школи, медицину, енергію, транспорт і роботу разом.
Три порядки денних на одній території
Автори виділяють порядок денний стійкості: безпека, цивільний захист, безперервність послуг, аварійне відновлення, енергетика, евакуація. Порядок відновлення — відбудова житла, шкіл, лікарень, доріг і комунальної інфраструктури, але не копіювання стану до лютого 2022 року: змінилися чисельність населення, економіка й попит на послуги. Порядок зростання — продуктивні робочі місця, інвестиції, інновації, компетентності й економіка, спроможна конкурувати на внутрішньому ринку ЄС.
Надзвичайні рішення вже формують повоєнну країну: тимчасове житло може стати постійним місцем проживання, місце лікарні — основою мережі охорони здоров’я, енергетичні вкладення — або стійкістю, або дорогими фрагментарними схемами. Регіони втратили або прийняли людей і бізнес нерівномірно; прикордоння змінює роль у торгівлі й логістиці; повернення ветеранів впливає на ринок праці й соціальні послуги.
Політика, пишуть автори, має відштовхуватися від повсякденного життя, а не лише від галузей і фондів. Громади залишаються необхідними: вони надають послуги й першими реагують на збої. Водночас лікарні, профтехосвіта, ринки праці, транспорт, енергетика й відходи часто вимагають співпраці через адміністративні межі. Регіон має поєднувати місцеві потреби з ширшими системами, а не бути лише передавачем вказівок із Києва.
Розділ 22, портфелі й адаптивні стратегії
Формально Розділ 22 переговорів про вступ до ЄС стосується регіональної політики та координації структурних інструментів. Для України він дає рамку: розвиток — за умовами території; стратегії — у програмах і портфелях; центральна, регіональна й місцева влада — як одна система; громади, бізнес і суспільство впливають, поки вибір ще відкритий; повноваження й контроль чіткі; кошти оцінюють за результатами, а не лише за швидкістю освоєння.
Проблема починається, коли перелік проєктів підміняє стратегію. Школу можна відбудувати без дітей і вчителів, індустріальний парк — без енергії й інвесторів. Результатом мають бути портфелі: інфраструктура, послуги, навички, інституції й приватні інвестиції навколо одного результату. Стратегії воєнного часу мають тримати напрям і лишати реалізацію гнучкою: сценарії, перегляд, прискорення або відкладення робіт.
Статтю підготували Юрій Третяк, ключовий експерт із децентралізації та регіонального розвитку програми «U-LEAD з Європою», і Юрій Кобаль, словенський експерт із регіонального розвитку. Зміст є відповідальністю авторів і не обов’язково відображає позицію програми, ЄС та держав-членів.
