Ярослав Надь — словацький політик і колишній міністр оборони, ім’я якого в українському інформаційному полі з 2022 року з’являється поруч із передачею Україні зенітного комплексу С-300, винищувачів МіГ-29 і гаубиць Zuzana 2. Після зміни влади в Братиславі восени 2023 року той самий набір рішень уряд Роберта Фіцо почав називати підривом обороноздатності Словаччини. У червні 2024 року словацьке міністерство оборони подало заяви до правоохоронців щодо передачі літаків і систем ППО. 18 червня 2025 року поліція намагалася затримати Надя в межах окремої справи Європейської прокуратури про закупівлю боєприпасів; його не було в країні, частину затриманих того дня відпустили без обвинувачень.
Паралельно змінилася й роль самої людини. З грудня 2023 року Надь очолює позапарламентську партію «Демократи». З листопада 2023-го був радником міністерки оборони Чехії з питань двосторонньої співпраці. У травні 2024 року його обрали головою наглядової ради українського оператора протимінної діяльності UDS — ТОВ «Українські сервіси розмінування». Старі формули на кшталт «словацький міністр допомагає Україні» вже не описують ні його повноважень, ні того, хто тепер ухвалює рішення в Братиславі.
Плутанина виникає там, де змішують три різні речі: посаду міністра оборони союзної держави, кримінальні провадження після зміни уряду і приватну роль у розмінуванні. Нижче — розбір цих понять окремо.
Хто такий Ярослав Надь і з ким його плутають
Ярослав Надь (словацькою Jaroslav Naď) народився 21 березня 1981 року в Нітрі, тоді ще Чехословаччині. За освітою політолог: магістратуру й ригорозний іспит з міжнародних відносин склав в Університеті Матея Бела в Банській Бистриці, докторський ступінь з національної та міжнародної безпеки здобув 2018 року в Академії збройних сил імені Мілана Растислава Штефаніка в Ліптовському Мікулаші. Додатково проходив курси в Європейському коледжі безпеки й оборони в Брюсселі та в Центрі Маршалла в Німеччині.
У 2004–2013 роках працював у міністерстві оборони Словаччини, зокрема керівником секції оборонної політики. У 2012–2013 роках очолював оборонний відділ постійного представництва Словаччини при НАТО та ЄС. Далі був заступником директора аналітичної організації Globsec і засновником Словацького інституту політики безпеки. Міністром оборони був з 21 березня 2020 до 15 травня 2023 року у урядах Ігора Матовича та Едуарда Геґера як висуванець руху OĽaNO.
Типова помилка — ототожнювати його з чинним словацьким міністром оборони або з українськими посадовцями з подібним ім’ям. Надь не є громадянином України, не входить до Кабінету Міністрів України і не має права підписувати українські закони чи рішення РНБО. Його вплив на Київ після травня 2023 року — опосередкований: через публічну позицію, контакти в НАТО і роботу в наглядовій раді приватного оператора розмінування.
Що саме вирішує міністр оборони Словаччини
Міністр оборони Словацької Республіки керує збройними силами в межах закону, готує рішення про передачу техніки, укладає контракти закупівель і представляє країну в оборонних форматах НАТО та ЄС. Сам по собі він не «віддає» батарею С-300 чи ескадрилью МіГ-29: такі кроки потребують рішення уряду, а в ключових випадках — політичної згоди прем’єра й коаліції. Передача С-300 у квітні 2022 року і пакет із 13 винищувачами МіГ-29 у березні 2023-го були урядовими рішеннями кабінету Геґера, які міністр оборони ініціював і публічно супроводжував.
Від сусіднього поняття «союзник НАТО» це відрізняється так: членство в Альянсі не зобов’язує автоматично передавати конкретну систему. Рішення лишається національним. Після жовтня 2023 року новий уряд Фіцо зупинив державні пакети летальної допомоги. Це не скасувало вже передане майно і не заборонило комерційні поставки словацької промисловості, але змінило політичний вектор Братислави.
Як юридично оформлювали військову допомогу Україні
Допомога йшла кількома каналами одночасно: прямі урядові дари зі складів збройних сил; контракти на нову продукцію (гаубиці Zuzana 2); «кільцевий обмін», коли Словаччина віддавала радянську техніку Україні, а союзники компенсували її сучасною; відшкодування частини вартості з бюджету Європейського фонду миру. За оцінкою словацького суспільного мовлення STVR у жовтні 2025 року, від початку повномасштабного вторгнення до зупинки пакетів країна передала 13 наборів допомоги орієнтовною вартістю близько 690 мільйонів євро.
| Що передано | Коли | Формат |
|---|---|---|
| Зенітний комплекс С-300PMU | квітень 2022 | урядовий дар, компенсація ППО союзників |
| Вертольоти Мі-17 і Мі-2 | літо 2022 | дар зі складу після зняття з експлуатації |
| 8 САУ Zuzana 2 | 2022 — січень 2023 | контракт, потім окреме замовлення союзників |
| 30 БМП-1 | 2022 | обмін: Німеччина передала Словаччині Leopard 2A4 |
| 13 винищувачів МіГ-29 | березень–квітень 2023 | урядове рішення; частину — на запчастини |
| Пускові 2К12 «Куб», ракети | 2023 | дар разом із авіаційним пакетом |
Джерело: STVR, жовтень 2025; відкриті повідомлення міністерства оборони Словаччини за 2022–2023 роки.
Побутова аналогія тут така: держава віддає сусідові старий автопарк, який і так знімає з обліку, а взамін через третіх осіб отримує нові машини й частину вартості зі спільної каси. Аналогія ламається, щойно змінюється політична більшість: новий уряд може оголосити той самий обмін злочином, навіть якщо формальні акти підписували законно і компенсація вже зайшла.
Чим МіГ-29 і С-300 відрізняються від «передачі брухту»
Словаччина ще 2018 року замовила американські F-16 і готувала виведення МіГ-29 з бойового складу. Пілотів на радянський тип лишалося мало, запчастин — обмежено. Комплекс С-300PMU був єдиною батареєю стратегічної ППО країни, проте боєкомплект і технічний стан обмежували її самостійне застосування; після передачі повітряний простір Словаччини тимчасово прикривали системи Patriot союзників. «Куб» і частина вертольотів також були технікою, яку армія вже виводила або планувала замінити.
Типова помилка — вважати, що Україна отримала «непотріб». Для Повітряних сил України МіГ-29 був знайомим типом із наявною інфраструктурою; С-300 Україна вміла обслуговувати й модернізувати. Водночас для Словаччини це був обмін застарілого парку на інтеграцію в західні системи. Саме цю розбіжність оцінок новий уряд і використав у формулюваннях про «держзраду».
Що означає обвинувачення у державній зраді
Державна зрада у кримінальному праві Словаччини — склад про шкоду суверенітету, територіальній цілісності або обороноздатності на користь іноземної держави. Передача озброєння союзникові за рішенням власного уряду сама по собі цього складу не утворює. Заяви міністерства оборони уряду Фіцо 2024 року і риторика коаліції Smer–Hlas змішували політичну оцінку («ослабили ППО») з юридичним ярликом. Прокурори розглядали скарги щодо МіГ-29 і С-300; за відкритими повідомленнями на кінець 2025 року окремого вироку за зраду щодо Надя не було.
Це не те саме, що дисциплінарна відповідальність міністра чи політична відповідальність уряду. Перше розслідує прокуратура за Кримінальним кодексом. Друге вирішує парламент і виборець. Змішування цих рівнів створює враження, ніби вже є вирок, тоді як є лише політична кваліфікація опонентів.
Чим справа Європейської прокуратури відрізняється від політичних заяв
18 червня 2025 року поліція Словаччини проводила слідчі дії за запитом Європейської прокуратури (EPPO) у Братиславі. Йшлося не про сам факт дарування літаків, а про підозру в порушеннях під час закупівлі боєприпасів на початку повномасштабного вторгнення. EPPO оцінила можливу шкоду приблизно в 7,4 мільйона євро і говорила про можливе завищення цін та обхід процедур, бо частину коштів потім відшкодовував бюджет ЄС. Затримали вісім осіб, серед них чиновників міністерства; за адвокатом фігурантів частину відпустили того ж дня без обвинувачень. Надя поліція шукала вдома, він був у Канаді й назвав акцію політичним театром.
У липні 2025 року словацьке агентство TASR передало його слова після допиту: обвинувачень йому на той момент не вручили. Справа EPPO і заяви про «зраду за МіГи» — різні провадження з різним предметом. Перше стосується закупівельних процедур і європейських грошей. Друге — політичної оцінки вже здійснених урядових дарів.
Що таке партія «Демократи» і чи впливає вона на Київ
«Демократи» виникли 2023 року як вихід частини урядовців Геґера з руху OĽaNO. Надь став заступником голови в березні 2023-го і головою партії 2 грудня 2023-го після того, як на дострокових виборах список набрав 2,93% і не пройшов до Національної ради. Станом на 2026 рік партія лишається поза парламентом; у вересневому опитуванні NMS Market Research Надю як лідеру довіряли близько чверті опитаних, що не перетворює його на суб’єкта словацької законодавчої влади.
Для України це означає: ексміністр може публічно критикувати курс Фіцо, коментувати долю техніки «Куб» чи закликати до членства України в НАТО й ЄС, але не голосує за бюджети Братислави і не підписує нові пакети допомоги. В інтерв’ю Укрінформу наприкінці 2024 року він обстоював швидкий вступ України до обох організацій як інтерес самої Словаччини, а обвинувачення у зраді за МіГи називав політизованими. Це позиція опозиційного політика, не норма чинного словацького уряду.
Навіщо ексміністр у наглядовій раді UDS
UDS (Ukrainian Demining Services, ТОВ «Українські сервіси розмінування») — сертифікований оператор протимінної діяльності, зареєстрований у вересні 2023 року. Компанія декларує механізоване розмінування машинами словацького типу Bozena та роботу на сільгоспземлях Київщини, Миколаївщини й Донеччини. У травні 2024 року Надя обрали головою наглядової ради. Наглядова рада не замінює генерального директора і не видає дозволів ДСНС чи Центру протимінної діяльності: вона контролює стратегію приватного оператора.
Помилка — сприймати цю посаду як «словацьку державну програму розмінування». UDS не є органом влади України. Присутність іноземного ексміністра в раді дає компанії контакти з виробниками техніки й донорами, але не змінює українського закону про протимінну діяльність і не прискорює сертифікацію інших операторів.
Що з цього випливає для рішень Києва
Поки Надь був міністром, українська сторона мала в Братиславі співрозмовника, готового проводити через уряд і дари зі складів, і нові контракти. Після жовтня 2023 року канал урядових пакетів закрився. Залишилися промислові поставки, окремі нелетальні кроки на кшталт машин розмінування 2025 року і політична підтримка опозиції. Для читача, який оцінює «чи Словаччина ще союзник», відповідь розпадається: як член НАТО й ЄС — так; як джерело нових державних партій летальної зброї за уряду Фіцо — ні, до зміни коаліції.
Часті запитання
Чи судять Ярослава Надя за передачу Україні зброї
Станом на вересень 2026 року публічно не повідомлялося про вирок або вручене обвинувачення саме за державну зраду через С-300 чи МіГ-29. Окремо існує розслідування EPPO щодо закупівель боєприпасів і європейського відшкодування. Політичні заяви уряду Фіцо не замінюють судового рішення.
Чи може Словаччина вимагати техніку назад
Уже передане Україні майно є власністю української держави. Повернення можливе лише за новою міжнародною домовленістю, якої немає. Компенсаційні системи ППО союзників на території Словаччини — окремі двосторонні угоди, не «застава» за МіГи.
Чи впливає Надь на українські закони про розмінування
Ні. Правила сертифікації операторів, доступ до державного фінансування і пріоритети очищення земель визначають Кабінет Міністрів, профільні закони Верховної Ради та уповноважені органи протимінної діяльності. Наглядова рада UDS діє лише всередині однієї компанії.
Чому його прізвище пишуть то Надь, то Над
У словацькій мові прізвище пишеться Naď, з м’яким знаком. Українська передача «Надь» ближча до вимови; «Над» — спрощений варіант у частині новин. Йдеться про одну особу.
Хто за цим стоїть
- Ярослав Надь — ексміністр оборони Словаччини (2020–2023), голова партії «Демократи», голова наглядової ради UDS. Вирішував ініціювання пакетів допомоги, поки був міністром; тепер не має державної влади в Братиславі.
- Уряд Роберта Фіцо — чинна виконавча влада Словаччини з осені 2023 року. Вирішує, чи будуть нові державні пакети зброї, і задає політичну кваліфікацію попередніх рішень.
- Європейська прокуратура (EPPO) — незалежний орган ЄС. Розслідує можливі порушення під час закупівель, які фінансувалися або відшкодовувалися з бюджету ЄС, а не «зраду» як політичний ярлик.
- Кабінет Міністрів України та органи протимінної діяльності — визначають, хто має право розміновувати землю і за якими стандартами. Приватний оператор UDS працює в цьому полі, але не замінює державу.
Нерозв’язаним лишається не біографія Надя, а статус двох паралельних процесів у Словаччині: політичного тиску на архітекторів допомоги 2022–2023 років і окремого європейського слідства щодо закупівель. Від їхнього фіналу залежить, чи наступні уряди Центральної Європи вважатимуть передачу складських систем союзнику нормою воєнного часу, чи ризиком особистої кримінальної справи.
Для українського читача практичний критерій простіший за прізвища. Якщо рішення підписує чинний міністр оборони Словаччини і його затверджує уряд Фіцо — це державна політика Братислави. Якщо говорить Ярослав Надь як лідер позапарламентської партії чи як голова наглядової ради UDS — це позиція людини, яка вже не розпоряджається словацьким арсеналом. Плутати ці ролі означає неправильно оцінювати, звідки ще може надійти зброя і хто насправді може її зупинити.
