За Конституцією голова РНБО України — це не окремий міністр і не «сірий кардинал» апарату. Цю посаду обіймає Президент. Саме він скликає Раду, головує на засіданнях і своїми указами вводить її рішення в дію.
У повсякденній мові «головою РНБО» часто називають секретаря — людину, яка готує засідання, тримає контроль за виконанням і щодня координує силовий блок. Станом на вересень 2026 року секретарем є Ігор Клименко, призначений 3 серпня.
Якщо коротко: стратегічне кермо — у Президента, оперативний штаб — у секретаря. Без цієї різниці будь-яка розмова про Раду швидко перетворюється на кашу з посад і прізвищ.
У новинах прізвище секретаря звучить частіше, ніж формулювання зі статті 107 Конституції. І це зрозуміло: Президент не сидить у кабінеті на вулиці Петра Болбочана й не зводить докупи доповіді розвідки, МВС, Генштабу та МЗС щодня. Але юридично голова РНБО України — саме глава держави. З 20 травня 2019 року це Володимир Зеленський.
РНБО — не міністерство і не Генштаб. Це координаційний орган при Президентові. Він не командує бригадами й не роздає зброю. Він зводить у одну кімнату тих, хто це робить, і фіксує рішення, яке потім набирає сили через указ. Від санкцій проти конкретних осіб до рішень воєнного часу — саме так виглядає «м’яка», але дуже жорстка влада Ради.
Найчастіша плутанина в публічному полі: люди шукають «голову РНБО», а мають на увазі секретаря. Це не дурість читача. Так уже склалося після років, коли обличчя Ради для країни був Олексій Данілов, а не текст Конституції.
Чим голова відрізняється від секретаря
Уявіть оркестр. Голова задає тональність і вирішує, яку партитуру грати. Секретар роздає ноти, стежить, щоб тромбони не грали в іншу сторону, і після концерту перевіряє, чи всі вийшли на біс. Без диригента оркестр не починає. Без концертмейстера він розвалюється на репетиції.
Голову не призначають окремим указом «на посаду голови РНБО». Він стає ним автоматично, щойно складає присягу Президента. Якщо повноваження глави держави припиняються достроково, обов’язки голови Ради тимчасово переходять до Голови Верховної Ради — доки не складе присягу наступний Президент.
Секретаря призначає і звільняє Президент. Він підпорядковується безпосередньо голові Ради. Каденцію в законі окреслюють п’ятьма роками, але на практиці посада живе в ритмі політичних рішень Банкової, а не календарного таймера.
| Параметр | Голова РНБО | Секретар РНБО |
|---|---|---|
| Хто це зараз | Володимир Зеленський (з 20.05.2019) | Ігор Клименко (з 03.08.2026) |
| Звідки береться посада | Конституція, ст. 107 | Призначення Президентом |
| Головна функція | Керівництво Радою, головування, укази | Організація роботи і контроль виконання |
| Чи може звільнити Кабмін | Ні, це не урядова посада | Ні, підпорядкований Президенту |
| Публічне обличчя | Рідше в щоденному інфопросторі Ради | Частіше коментує рішення і переговори |
Джерела: Конституція України; Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України».
Міф: секретар РНБО — це і є голова Ради, просто так зручніше казати.
Реальність: закон розрізняє ці ролі жорстко. Секретар не головує на засіданні замість Президента і не вводить рішення в дію власним підписом. Він готує ґрунт, а юридичну силу рішенню дає указ голови держави.
Міф: РНБО може «замінити» Кабмін чи Верховну Раду в обхід парламенту.
Реальність: Рада координує виконавчу владу у сфері безпеки й оборони. Закони пише парламент. Бюджет ухвалює парламент. РНБО не є третьою палатою і не має права законодавчої ініціативи як окремий суб’єкт у класичному сенсі уряду.
Які повноваження має голова Ради
Закон про РНБО розписує голову не як почесного голову збірної, а як людину з конкретним інструментарієм. Він спрямовує роботу Ради й здійснює загальне керівництво. Затверджує плани — і перспективні, і поточні. Сам визначає, коли збиратися і в якому порядку вести засідання. І, що важливо, особисто головує.
Далі йде «тиха» влада. Голова дає доручення членам Ради. Заслуховує секретаря про те, як виконуються вже ухвалені рішення. Якщо виконання буксує, виносить це знову на стіл. За поданням секретаря затверджує положення про апарат, структуру і штат.
Окремий шар — воєнний. Президент є Верховним Головнокомандувачем. У разі агресії він очолює Ставку. Секретар у цей момент стає не «прес-секретарем Ради», а людиною, яка організовує роботу Ставки, якщо її утворено. Після 24 лютого 2022 року ця схема перестала бути теорією з підручника.
Рішення РНБО самі по собі ще не є законом. Вони оживають лише після указу Президента. Без цього підпису протокол засідання — внутрішній документ, а не норма для банків, митниці чи СБУ.
Що робить секретар, коли камери вимкнені
Секретар — це не декоративна посада «для заслужених генералів». Закон дає йому довгий список обов’язків, і майже всі вони про ритм, а не про мікрофон.
Він готує плани роботи Ради. Готує проекти указів, якими рішення вводять у дію. Збирає засідання — від порядку денного до того, хто які довідки кладе в папку. Потім не розходиться пити каву: контролює, як міністерства й силові структури виконують уже підписане.
Між засіданнями саме секретар тримає нитку координації. Центральні органи, місцева виконавча влада, правоохоронці, військові формування — усі, кого рішення стосується після указу. Він координує робочі й консультативні органи Ради. За дорученням голови може представляти позицію РНБО в парламенті, перед урядом, партіями, медіа й міжнародними партнерами.
Є ще кадрова тінь. Секретар бере участь у розгляді кандидатур на посади, пов’язані з безпекою, які призначає Президент або погоджує з ним. Може вносити пропозиції щодо керівництва військових формувань і правоохоронних органів — у межах президентських повноважень. Подає кандидатури своїх заступників.
За моїм досвідом читання указів і стенограм, сила секретаря вимірюється не гучністю цитати в телеграм-каналі. Вона вимірюється тим, чи рішення через місяць ще живе в кабінетах, чи вже припало пилом у шухляді.
Особистий інсайт. За роки спостереження за цією інституцією я бачив одну й ту саму помилку журналістів і читачів. Вони оцінюють секретаря як «міністра без портфеля» або як «другого Президента». Обидва ярлики криві. Секретар сильний рівно настільки, наскільки голова держави хоче, щоб Рада була робочим штабом, а не декорацією для указів. Коли Президент використовує РНБО як оперативну кімнату — секретар стає одним із найвпливовіших людей у державі. Коли Рада збирається рідко — секретар перетворюється на керівника аналітичного офісу з гучною вивіскою.
Як влаштована сама Рада
Склад формує Президент. За посадою до Ради входять прем’єр, міністр оборони, голова СБУ, міністр внутрішніх справ і міністр закордонних справ. Голова Верховної Ради може брати участь у засіданнях. Решту — керівник Офісу Президента, головнокомандувач, голова НБУ, генпрокурор, профільні міністри — Президент додає своїм указом і так само може прибрати.
Саме тому склад «плаває». Після зміни уряду влітку 2025-го був великий перепис прізвищ. У серпні 2026-го, коли секретарем став Клименко, а Рустем Умєров очолив Службу зовнішньої розвідки, указ знову підкрутив список. Пізніше з’являлися нові міністри оборони й інші фігури. Запам’ятовувати актуальний склад з картинки в новинах безглуздо: орієнтуйтеся на останній указ, а не на скрін двомісячної давнини.
Апарат Ради сидить окремо від Банкової, хоча політично дихає з нею одним повітрям. Штаб-квартира — Київ, вулиця Петра Болбочана, 8. Саме апарат готує аналітику, проекти рішень, супровід санкційних пакетів і папери для Ставки. Керує апаратом секретар.
У серпні 2026-го Президент призначив першим заступником секретаря Сергія Науменка. Це важливий штрих: секретар рідко працює «один у полі». Заступники ділять блоки — від внутрішньої безпеки до міжнародного треку.
Ключові цифри:
- 1991 — з’являється попередник інституції в незалежній Україні.
- 30 серпня 1996 — сучасна РНБО оформлюється як орган при Президентові.
- 5 березня 1998 — рамковий закон № 183/98-ВР.
- З 2014 — Рада отримує помітно більшу вагу, зокрема в санкційній політиці.
- 16-й секретар від 1996 року — Ігор Клименко.
- Бюджет апарату в відкритих зведеннях останніх років вимірюється сотнями мільйонів гривень; це аналітика й координація, а не закупівлі танків.
Короткий шлях інституції: від кабінету до воєнної кімнати
На початку 1990-х Рада безпеки ще шукала себе. Країна тільки вчилася бути державою зі своїм Генштабом, своєю розвідкою і своїм зовнішнім контуром. Першим головою за логікою Конституції став Леонід Кравчук. Першим секретарем нової моделі 1996 року — Володимир Горбулін, людина, без якої розмову про українську стратегічну культуру починати соромно.
Далі Рада жила циклами президентів. За Кучми вона була майданчиком еліт. За Ющенка — сценою політичних штормів. За Януковича секретарем був Андрій Клюєв, і цей період багато хто згадує як час, коли безпековий орган був щільно вписаний у вертикаль тодішньої влади. Після Революції гідності крісло секретаря займали Андрій Парубій, потім надовго Олександр Турчинов.
2014-й змінив не лише прізвища. З’явилася практика персональних і секторальних санкцій через рішення Ради. Юристи досі сперечаються, де тут оперативна необхідність воєнного часу, а де ризик обходу класичного суду. Але політичний факт простий: РНБО стала інструментом, якого в 2000-х у такому вигляді не було.
Після інавгурації Зеленського секретарем ненадовго став Олександр Данилюк, потім на роки — Олексій Данілов. Саме Данілов зробив Раду впізнаваною для широкої аудиторії: нічні брифінги, пряма мова, санкційні списки. У березні 2024-го його змінив Олександр Литвиненко, виходець із розвідувального середовища. У липні 2025-го секретарем став Рустем Умєров, який перед тим був міністром оборони. 3 серпня 2026-го Умєров пішов керувати зовнішньою розвідкою, а Раду як робочий механізм прийняв Ігор Клименко.
Хронологія ключових подій
- 1991. Президент очолює безпековий контур нової держави.
- 1996–1998. Народжується сучасна РНБО і профільний закон.
- 2014. Після анексії Криму і війни на Донбасі Рада стає санкційним і координаційним штабом.
- 24 лютого 2022. Повномасштабне вторгнення. Президент як голова Ради і Верховний Головнокомандувач збирає Ставку.
- 2019–2024. «Епоха Данілова» як публічного секретаря.
- 26 березня 2024. Секретар — Олександр Литвиненко.
- 18 липня 2025. Секретар — Рустем Умєров.
- 3 серпня 2026. Секретар — Ігор Клименко. Умєров очолює СЗР.
Ігор Клименко: хто зараз крутить оперативний штурвал
Клименко — не «випадковий цивільний з Банкової». Народився 25 жовтня 1972 року в Києві. Закінчив Харківський військовий університет у 1994-му. Три роки служив начальником розрахунку в 459-й ракетній бригаді. Далі пішов у внутрішні справи — спочатку як психолог, потім як кадровик великої системи.
Одеський університет дав йому психологію. Дніпропетровський університет внутрішніх справ — право. Кандидатська з психології — 2013-й, докторська — 2019-й. У погонах він піднімався послідовно: генерал поліції 3-го рангу, потім 2-го, у 2021-му — 1-го рангу.
25 вересня 2019-го він очолив Національну поліцію. 18 січня 2023-го, після авіакатастрофи в Броварах, де загинуло керівництво МВС, Клименка поставили виконувати обов’язки міністра. 7 лютого парламент затвердив його міністром. На цій посаді він пробув до 16 липня 2026-го — майже всю велику війну в тилу: поліція, ДСНС, Нацгвардія, міграційна служба, питання внутрішньої стійкості.
У липні 2026-го його ім’я звучало й у контексті можливого крісла міністра оборони. Плани змінилися. Президент публічно пояснював логіку інакше: досвід координації великого безпекового блоку потрібен саме всередині РНБО, з акцентом на внутрішню стійкість. 3 серпня вийшов указ № 694. Клименко став шістнадцятим секретарем від 1996 року.
На старті він окреслив три прості, майже канцелярські пріоритети, за якими насправді ховається вся кухня Ради: синхрон силових структур, контроль за виконанням уже ухваленого, швидка реакція на нові загрози. Без пафосу. Саме так і має звучати людина, якій платять не за метафори, а за те, щоб рішення не помирало між кабінетами.
Навіщо країні взагалі ця конструкція
У мирний час РНБО легко здається зайвою надбудовою. Є Кабмін, є РНБО, є Офіс Президента, є Ставка, є ставка Ставки. Око ріже дублювання. Але безпекова система спеціально будується з перекриттям контурів. Якщо один вузол глушить удар чи політична криза, інший має тримати каркас.
Рада потрібна там, де відомства тягнуть ковдру на себе. Міноборони бачить фронт. МВС — вулицю, тил, вибухонебезпечні «прильоти» по містах. СБУ — агентуру й диверсії. МЗС — партнерів. Мінфін — стелю грошей. Без майданчика, де ці люди сидять не як гості токшоу, а як члени одного органу, держава розмовляє сама із собою різними мовами.
Друга функція — швидкість. Закон про санкції й рішення Ради дають змогу різати фінансові й політичні канали швидше, ніж класичний судовий марафон. Це зручно у війні. І це завжди спокуса в політиці. Правозахисники роками повторюють: координаційний орган не повинен ставати замінником суду щодо громадян України. Ця напруга нікуди не зникла й у 2026-му.
Третя функція — зовнішній контур. Секретар РНБО у воєнні роки став співрозмовником спецпосланців, представників НАТО, європейських комісарів. Не замість міністра закордонних справ, а поруч: безпекові гарантії, оборонна промисловість, розвіддані. Партнери хочуть говорити з тим, хто бачить і фронт, і тил, і політичне «вікно» Президента.
Як читати новину про «рішення РНБО»
Спершу дивіться, чи є указ. Не брифінг, не злив, не «джерела в Раді». Указ. Поки його немає, рішення ще не живе в правовому полі.
Потім дивіться склад питання. Санкції? Зміна персонального складу? Рекомендація щодо воєнного стану? Кадрове подання? Це різні жанри. Санкційний пакет може змінити життя конкретної людини за ніч. Кадровий указ змінює лише табличку на дверях.
Окремо варто тримати в голові різницю між членом Ради і секретарем. Міністр може бути членом РНБО за посадою і при цьому не керувати апаратом. Головнокомандувач сидить за столом, але не пише порядок денний. Керівник Офісу Президента майже завжди в складі — і це політичний факт, а не дрібниця протоколу.
І ще одна побутова порада. Якщо в заголовку написано «голова РНБО заявив», відкрийте другий абзац. У дев’яти випадках із десяти там секретар. У десятому — Президент. Ця дрібниця відділяє людину, яка розуміє державний механізм, від людини, яка лише споживає стрічку.
Цікаво знати. Форма звертання до голови Ради звучить майже театрально: «Пане Голово Ради національної безпеки і оборони України». До секретаря — «Пане секретар». У кулуарах ніхто так не говорить. Але в документах ця різниця священна. Країна, яка воює, тримається не лише на людях. Вона тримається на тому, хто саме має право поставити підпис.
Де Рада сильна, а де її переоцінюють
Сильна сторона РНБО — зведення картини. Жодне окреме міністерство не бачить одночасно фронт, енергетику, банки, кордон і дипломатію. Рада теоретично може. На практиці якість картини залежить від того, чи приносять відомства правду, чи приносять «зручний слайд».
Слабке місце — виконання. Можна ухвалити гарне рішення про кіберзахист громад чи про координацію мобілізації. А далі починається класика української держави: між указом і районним кабінетом лягає три місяці, два листи й одне «ми не отримували».
Друга слабкість — персоналізація. Коли секретар стає медійною зіркою, суспільство починає вважати Раду «його» органом. Потім секретаря змінюють — і здається, ніби зникла ціла інституція. Насправді зник лише голос. Апарат, папки й процедура залишаються. Клименко це вже проходив на МВС: система більша за прізвище, але прізвище задає темп.
Третя пастка — очікування дива. РНБО не зупинить ракету. Не замінить бригаду. Не надрукує снаряди. Вона може змусити уряд, Генштаб і розвідку сісти за один стіл раніше, ніж чергова криза доповзе до вечірнього ефіру. Якщо цього не відбувається, проблема не в вивісці «Рада», а в політичній волі голови держави користуватися нею як інструментом, а не як декорацією.
Що змінилось у логіці посади під час великої війни
До 2022-го секретар РНБО міг виглядати як високий аналітик із допуском. Після вторгнення посада набула плоті. Санкції проти російського ВПК і колаборантів, координація внутрішньої безпеки, участь у розмовах про гарантії, робота поруч зі Ставкою — це вже не «засідання раз на квартал».
У 2025–2026 роках кадрова чехарха лише підтвердила статус органу. Секретарями ставали люди з дуже різним бекграундом: розвідка, оборона, тепер внутрішня безпека й поліцейська вертикаль. Це не випадковість. Президент, схоже, шукає не «вічне обличчя Ради», а профіль під поточне завдання. Литвиненко — про знання середовища спецслужб. Умєров — про оборонний і міжнародний трек. Клименко — про внутрішній контур, дисципліну апаратів і вміння керувати великими структурами в кризі.
Окремий штрих 2026-го: секретар офіційно фігурує як координатор Ставки Верховного Головнокомандувача. Це вже не «може організувати роботу Ставки за законом», а пряме вписування в щоденний воєнний ритм. Для обивателя це дрібниця в біографічній довідці. Для системи — сигнал, що Раду знову ставлять ближче до бойового ядра, а не лишають у ролі архіву указів.
Чи залишиться так після війни — питання відкрите. Інституції люблять розбухати в кризу й худнути, коли сирена мовчить. Але повернути РНБО в стан ранніх 2000-х уже навряд чи вийде. Занадто багато процедур, санкційних звичок і міжнародних контактів обросли навколо цієї вивіски.
Якщо ви відкрили цей текст, щоб просто дізнатися «хто зараз голова», відповідь подвійна і від того чесніша. Юридично голова РНБО України — Президент Володимир Зеленський. Оперативно Раду веде секретар Ігор Клименко. Усі інші прізвища за столом — члени оркестру. Партія змінюється указами. Диригент лишається той самий, доки країна не обере іншого Президента.
