Пікалов Євген Сергійович: заступник міністра юстиції

Станом на 1 січня 2026 року в установах Державної кримінально-виконавчої служби України (ДКВС — система колоній, слідчих ізоляторів і пов’язаних закладів) офіційні відповіді відомства називали від 32 004 до 34 925 утримуваних осіб. Різниця в двох відповідях того самого органу на одну дату показує, наскільки крихкою є навіть базова статистика місць несвободи. За розпорядженням Кабінету Міністрів від 22 листопада 2024 року № 1150-р політичну відповідальність за цю систему покладено на заступника міністра юстиції.

Пікалов Євген Сергійович обійняв посаду після звільнення попередниці з пенітенціарного напряму Олени Висоцької 25 жовтня 2024 року. Відтоді змінився не лише керівник блоку: у липні 2025 року міністерство очолив Герман Галущенко, у листопаді його відсторонили й згодом звільнили на тлі справи щодо «Енергоатома» та операції «Мідас», обов’язки міністра виконувала Людмила Сугак, а 16 липня 2026 року міністром став Денис Маслов. Заступник із виконання покарань при цьому залишився на посаді.

Для читача це означає просте запитання: хто саме вирішує, в якій камері сидить конкретна людина, як держава утримує військовополонених і за яким законом засуджений може піти на фронт замість колонії. Нижче — повноваження, кар’єра і межі влади цієї посади, а не портрет «невідомого чиновника».

Хто такий Пікалов і звідки він у Мін’юсті

Народився 10 червня 1986 року. За офіційною біографією Міністерства юстиції, у 2008 році закінчив Національну академію Служби безпеки України за спеціальністю «правознавство» як юрист у сфері кримінальної юстиції зі знанням англійської мови. Далі — Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (спеціаліст з міжнародних економічних відносин у 2011-му, магістр міжнародного бізнесу у 2012-му) і магістерська програма з європейської економічної інтеграції у Вільному університеті Брюсселя та Солвейській бізнес-школі (2015).

Військове звання — майор запасу, спеціальне — полковник поліції, дипломатичний ранг — радник першого класу. Вільно володіє англійською та французькою. Кар’єра зібрана з силового, дипломатичного і прокурорського контуру, а не з «внутрішньої» служби колоній.

Джерело: офіційна біографія на сайті Міністерства юстиції України, дані станом на 2026 рік; дата призначення — розпорядження КМУ від 22.11.2024 № 1150-р.

Поширена помилка виглядає так: у реєстрах і довідниках під тим самим прізвищем, ім’ям і по батькові фігурують інші люди — місцеві службовці, адвокати, підприємці. Зовні збіг ПІБ сприймають як «той самий чиновник має бізнес у Харкові / адвокатську контору». Закінчується це хибними звинуваченнями або, навпаки, «очищенням» біографії за чужий рахунок. Правильно звіряти не лише ПІБ, а дату народження, місце роботи в декларації НАЗК і офіційну картку міністерства.

Що саме він вирішує в колоніях і СІЗО

За розподілом обов’язків заступник забезпечує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань і пробації (нагляд за тими, кого суд не відправив за ґрати або звільнив умовно), утримання військовополонених, а також напрям відновлення державної влади та реінтеграції деокупованих територій у межах міністерства. Він спрямовує Департамент з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональні управління, Центр пробації, Центр охорони здоров’я ДКВС, Генеральну дирекцію ДКВС і табори для військовополонених.

На практиці це не «ключ від камери», а пакет рішень: розподіл засуджених між установами, охорона і режим, медична допомога, навчання, амністія й помилування як процедура, оперативно-розшукова робота в установах, розгляд звернень і проєкти нормативних актів для уряду. Суд визначає вид і строк покарання; адміністрація системи вирішує, де й у яких побутових умовах людина цей строк відбуватиме — у межах закону і внутрішніх правил.

Посада схожа на диспетчера залізниці: він не веде кожен состав, але задає маршрути, правила безпеки й те, який депо приймає який вантаж. Аналогія ламається там, де з’являється війна і політичний інтерес до конкретної камери: розклад уже не пояснює, чому запит силового органу щодо «сусідів» для одного слідчого потрапляє в листування заступника з міністром.

Скільки установ реально працює

На початок 2026 року в системі рахували 182 установи виконання покарань. Людей утримували лише в 86. Решта виведені з обороту з різних причин: 41 — на територіях, які Україна тимчасово не контролює; 2 — на деокупованій Херсонщині; 11 не використовують після евакуації; 42 зупинені через оптимізацію (консервація, ліквідація, зміна виду). У листопаді 2025-го міністерство окремо фіксувало 7 установ, окупованих з 2022 року, і 34 — з 2014-го, а також 27 установ у п’яти прифронтових областях.

Джерела: відповіді Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на запити ГО «Захист в’язнів України», початок 2026; матеріали Міністерства юстиції щодо Стратегії реформування пенітенціарної системи, листопад 2025 — січень 2026.

Що змінює війна: полонені і засуджені в Силах оборони

З перших тижнів повномасштабного вторгнення військовополонених передали саме пенітенціарній системі: довелося створювати табори, писати інструкції, яких раніше не існувало, і вбудувати цей контур у ДКВС. У червні 2025 року заступник публічно говорив, що частина полонених — особливо не громадяни РФ, завербовані воювати, — не хоче йти на обмін, пояснюючи це умовами утримання. Обмін як рішення ухвалює не Мін’юст, а координаційні органи держави; міністерство відповідає за режим і відповідність міжнародним зобов’язанням щодо поводження з полоненими.

Окремий механізм — закон № 11079-1, підписаний 17 травня 2024 року. Він дає окремим категоріям засуджених умовно-дострокове звільнення для служби в Силах оборони. Не допускають осіб, засуджених за умисне вбивство, сексуальні злочини, окремі корупційні склади та злочини проти основ національної безпеки. Потрібні заява самої людини, медична й психологічна перевірка, позиція прокуратури та рішення суду, а також згода командира частини.

За публічними оцінками самого заступника, у травні–червні 2025 року йшлося про понад 8,5 тисячі осіб, які вже долучилися, плюс заявки на розгляді; пізніше він називав цифру понад 11 тисяч від моменту дії закону і 13,6 тисячі поданих заяв. Незалежної зведеної статистики втрат і дисциплінарної практики щодо цієї категорії в відкритому доступі немає: є відомчі цифри вступу, але немає повного обліку, скільки з них лишилися в строю.

Що буде, якщо справа стосується «особливої» камери

У лютому 2026 року на засіданні Вищого антикорупційного суду прокурор САП зачитав листування з телефону Германа Галущенка. 21 липня 2025 року заступник міністра написав тодішньому міністру про прохання СБУ щодо затриманого керівника підрозділу НАБУ: йшлося про безплатну камеру «з неприємними сусідами» в Лук’янівському СІЗО; того ж дня надіслано фото «попередніх умов», на що надійшла відповідь «плюс». За хронологією повідомлення збіглося з обранням запобіжного заходу детективу Руслану Магамедрасулову.

Пікалов пояснював, що лише поінформував міністра за його вимогою доповідати про ініціативи в резонансних справах і що рішення щодо камери було іншим: умови «звичайні», сусідів не було, камера призначалася для колишніх співробітників спецслужб. Народна депутатка Анастасія Радіна, яка раніше зверталася до міністерства з вимогою перевірити умови утримання детектива і його батька, назвала службову відповідь за підписом заступника формальною і публічно вимагала його відставки. На момент підготовки цього тексту окремого вироку чи дисциплінарного рішення саме щодо цього листування в відкритих джерелах немає.

Для звичайного затриманого практичний висновок такий: суд обирає запобіжний захід, але побут у СІЗО формує адміністрація системи, підпорядкована Мін’юсту. Платна камера, «сусіди», ізоляція колишніх правоохоронців — це вже не вирок, а внутрішній розподіл, який можна оскаржувати через звернення, омбудсмана, суд і громадський контроль спостережних комісій.

Що це означає для читача

Якщо родич у колонії або СІЗО, перша адреса скарги — адміністрація установи, далі міжрегіональне управління і Мін’юст за напрямом виконання покарань. Амністія й помилування проходять окремими процедурами; мобілізація засудженого можлива лише за законом 2024 року і лише за добровільною заявою з фільтрами статей. Питання обміну військовополонених — не «кабінет заступника», а координаційний штаб і політичне керівництво держави.

Критерій оцінки цієї посади простий: чи зменшується розрив між паперовою мережею установ і тими 86 об’єктами, де реально тримають людей; чи умови в СІЗО не стають інструментом у чужому розслідуванні; чи цифри про засуджених у війську супроводжуються обліком наслідків. Стратегія реформування пенітенціарної системи розрахована до 2026 року, операційний план на 2025–2026 роки уряд затвердив 29 жовтня 2025 року — після цієї дати потрібні вже не нові стратегії, а перевірка виконання.

Межа цієї довідки така: відкриті реєстри не дають повної картини таборів для полонених, внутрішніх наказів про розподіл камер і перевіреної річної зарплати заступника (у деклараціях «істотних змін» фігурують окремі суми зарплати, а не повний річний зріз). Те, чого немає в публічному акті чи судовому протоколі, тут не домислюється.

Хто за цим стоїть

• Кабінет Міністрів України — призначає і звільняє заступника міністра; саме уряд 22 листопада 2024 року оформив повноваження Пікалова.
• Міністр юстиції — політичний керівник відомства; задає пріоритети і може вимагати доповідей у резонансних справах. Станом на вересень 2026 року міністр — Денис Маслов.
• Пікалов Євген Сергійович — заступник, який веде виконання покарань, пробацію, табори військовополонених і реінтеграційний напрям Мін’юсту; не виносить вироків і не проводить обмін полонених.
• Департамент з питань виконання кримінальних покарань і установи ДКВС — щоденний розподіл людей, охорона, побут, медицина.
• Суд і прокуратура — вирок, запобіжний захід, дозвіл на умовно-дострокове звільнення для служби.
• Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими — політико-операційні рішення щодо обміну; Мін’юст забезпечує утримання.

Повноваження розведені навмисно: одна особа не може одночасно засудити, посадити в конкретну камеру «на замовлення» і обміняти полоненого. Там, де ці лінії змішуються в одному листуванні, питання вже не кадрове, а про те, чи лишається пенітенціарна система нейтральним виконавцем судових рішень.